Територія кожного – понад 300 гектарів
Уявіть собі Мальту. Лінхенштейн. Сан Марино. Разом узятих.
Територія Карпатського Національного природного парку більша – ніж усі ці території разом взяті.
І оберігати тут є що – понад 2,5 гектари унікальних пралісів. Понад 95 червонокнижних рослин і понад 77 видів червонокнижних тварин. 5 гір висотою понад 2000 метрів.
Кожен з них – господар та охоронець понад 300 гектарів. В офісі вони працюють лише раз на тиждень – кілька годин. Понад 200 інспекторів та представників служби охорони Карпатського Національного парку щодня працюють, аби природа зберігалася такою, як вона є, а мандрівникам – було безпечно.
Як виглядає щоденна робота інспекторів з охорони природи розповідає Олександр Киселюк – заступник директора парку з наукової роботи.
Як виглядає їх робочий день?
Уся територія розподілена між 12 відділеннями. Кожне відділення має свій будинок, в якому працівники зустрічаються і проводять наради, навчання. Але справжній офіс кожного працівника – це гори, ліси і полонини.
Вони пильнують, аби не було самовільних рубок, зривання квітів, браконьєрства, вилову риби, руйнування природних середовищ.
Влаштовують підгодівлю тварин та годівниці.
Слідкують за тваринами та рослинами. Взимку ведуть облік фауни за слідами тварин.
В теплу пору слідкують за рослинами – спостерігають фази росту та ведуть щоденники польових досліджень.
Постійно поліпшують санітарний стан лісів. Всихання, вітроломи, вітровали – руйнують дерева і треба слідкувати, щоб вони не були небезпечними для мандрівників.
Інспектор двічі в тиждень буває на Говерлі
Інспектор контролює, щоб на стежках не було повалених дерев, щоб не було небезпечних дерев, які можуть впасти. Він коли зустрічає відпочивальників – принагідно розповідає – де можна палити вогнище, ставити намет.
Також він працює із місцевим населенням. Попереджає всіх про недопущення пожеж у лісах – пояснює, що не потрібно палити траву – адже це може перейти на ліси.
Один залишений вогонь мандрівниками чи місцевими може знищити масиви, які ми охороняємо.
“Якщо не можеш донести пляшку до смітника – в гори нема чого йти”, – пан Олександр розповідає, що за останні роки сміття на схилах стало менше. Але все ж – є.