Кожний, хто хоч раз переглядав фільм ”Гаррі Поттер”, мріяв проїхатися на потязі до Гоґвортса через неймовірно красивий міст – Гленфіннанський віадук. Проте не варто поспішати купувати квитки на літак до Шотландії, достатньо приїхати до селища Ворохта. Саме тут на схилах Карпатських гір розкинулося декілька мостів-віадуків, які, на відміну від Гленфіннанського віадуку, збудовані не з бетону і заліза, а із кам’яних брил місцевого ямнянського пісковика. Крім того наші віадуки ще й на 2-3 роки старші від свого відомого шотландського родича. Сама назва віадук походить від двох латинських слів via - шлях та duco – веду, тобто споруда, яка “проводить шлях” через глибокі яри та ущелини. Найвиразнішими елементами даних мостів є арки. Вони надають легкості та величі, підкреслюють унікальність об’єкту, та створюють неймовірне обрамлення при спогляданні крізь них навколишньої природи.
Загалом в околицях Ворохти у 1894—1895 роках в період Австро-Угорської імперії полоненими італійцями було збудовано 4 віадуки:
- Віадук неподалік від бази “Авангард” довжиною 130 м, та довжиною основної арки - 23 м;
- Віадук неподалік від Церкви Різдва св. Богородиці довжиною 200 м, та довжиною основної арки 30 м;
- Віадук через струмок Параджин довжиною 185 м;
- Віадук неподалік в'їзду в с. Вороненко, довжиною 170 м.
© Taras Hipp
Задля збереження двох найбільших мостів, у 2000 році біля них було зведено по одному сучасному. Зараз ці мости не функціонують, інші два працюють і надалі.
Мости, як і залізницю, зводили для створення Транскарпатської магістралі яка з’єднувала Івано-Франківськ (Станіслав), Вороненко, Ясіню та Мараморош. Лінія Івано-Франківськ (Станіслав) – Вороненко дала поштовх розвитку туризму в Карпатах і стала однією з найцікавіших атракцій для туристів. На цій ділянці було побудовано дев’ять великих кам’яних мостів та три тунелі. Поїздка із “Станиславова до Воронєнки” тривала 3 години 46 хвилин. На жаль війни внесли свої корективи, тож на цій ділянці залізниці збереглися тільки Ворохтянські віадуки.
